Україні більше не потрібні дипломати
18:52
16.04.2013
Через брак бюджетного фінансування цьогоріч українське зовнішньополітичне відомство йде на безпрецедентний крок: до кінця місяця з посольств і консульств відкличуть дипломатів, що були в плані ротації на 2013 рік, але без відрядження наступників.
Згідно з наказом очільника МЗС Леоніда Кожари, вакансії у закордонних дипломатичних установах заповнюватимуться не раніше грудня. Такого не було навіть за часів найжорстокішого бюджетного дефіциту 2009 року, коли в міністерстві більшості співробітникам на телефонах відключили вихід на міжмісто, а на дзвінки по Києву встановили п’ятихвилинний ліміт, пише Анатолій Яцюк, comments.ua.
Тоді припинили оплачувати вартість медичних страховок і парковок, а також закуповувати бензин для службових автомобілів дипломатів за кордоном (крім авто посла), ввели інші жорсткі заходи економії. Але на кадровому наповненні посольств тодішній в.о. міністра Володимир Хандогій вирішив не економити. Розрив у термінах від´їзду дипломатів на батьківщину та приїзду наступників був, але не перевищував два-три місяці.
Нинішня проблема своєю масштабністю зумовлена не тільки (і навіть не в першу чергу) зменшенням бюджету відомства на 14% порівняно з торішнім. Ситуація, коли в січні-березні в більшості посольств зарплати та компенсацію за оренду житла виплатили із запізненням від місяця до двох, і нинішнє рішення відкликати сотні людей без відправлення на їхнє місце нових виникли через неуспішне лобіювання фінансових інтересів відомства в коридорах влади.
МЗС ніколи не було в списку пріоритетів Мінфіну, Казначейства і Нацбанку (щодо закупівлі валюти для виплат на утримання дипломатів за кордоном). Відомству, яке вважається і неприбутковим, і нездатним спровокувати соціальний вибух у разі дефіциту фінансування, доводилося буквально вибивати кожну копійчину і десять років тому, і торік. Саме для цього і важлива була загальна апаратна вага міністра, будь ним Анатолій Зленко, Борис Тарасюк, Арсеній Яценюк чи Костянтин Грищенко. Останнім двом навіть у кризові роки вдавалося добиватися збільшення зарплат або в центральному апараті, або за кордоном.
Те, що на тлі спроб Кабміну всіма правдами і неправдами показати, що ситуація в економіці непроста, але керована, МЗС іде на такі радикальні заходи, про які стало відомо ЗМІ, свідчить про фактичний бойкот запитів Кожари. Раніше в аналогічному становищі був тільки Борис Тарасюк, коли його витісняли з уряду Віктора Януковича, тоді припинилося фінансування МЗС, майже, навмисно. Зараз процес, звичайно, має іншу логіку, і навряд чи хтось свідомо виживає міністра — його просто ігнорують.
І стосується це не тільки питання фінансування. Було б великим перебільшенням сказати, що голос Костянтина Грищенка протягом 2010–2012 років серйозно впливав на прийняття внутрішньополітичних рішень, які викликали великий міжнародний резонанс (як, наприклад, справа Тимошенко чи скандал навколо Ніко Ланге). Проте всі міжнародні зусилля влади, здійснювані, в тому числі і через лобістів, так чи інак а узгоджувалися і координувалися із МЗС. Зараз же структури, що орієнтуються на Банкову, практично не взаємодіють з Кожарою (за інформацією «k:», небажання співпрацювати демонструє саме міністр). Андрій Клюєв, отримавши прямий мандат від Президента, веде свою тонку гру на європейському «театрі військових дій», а легендарний директор брюссельського Центру сучасної України Інна Кірш свою гру.
Абсолютно непомітно проходить головування України в ОБСЄ. А це шанс голосно заявити про себе, який країна отримує раз на півстоліття. Проте за чотири місяці в інформаційному просторі, по суті, немає нічого крім куцих згадок про «обговорення пріоритетів головування України в ОБСЄ» між Леонідом Кожарою і колегами. Фінансові труднощі МЗС, що призвели до відмови від більшості відряджень дипломатів нижче рівня заступника міністра, безперечно, б´ють по програмі головування.
Але ще сильніше її дискредитує відсутність сміливих ініціатив навіть щодо тих проблем, де влада має прямий інтерес: придністровське врегулювання та обговорення стандартів електорального моніторингу, нечіткість яких викликає питання не тільки у Києва. Замість цього зовнішньополітичне відомство видає на-гора сумнівні ідеї про необхідність зближення ЄС і Росії та дивну пропозицію добиватися створення зони вільної торгівлі з Митним союзом, з членами якого така зона вже створена у формі ЗВТ СНД.
Проблемою є й те, що стовідсотковий «регіонал» Леонід Кожара та його позаштатний радник Анатолій Орел не користуються великими симпатіями серед традиційно прозахідної і націоналістично налаштованої української дипломатичної еліти. І нинішнє керівництво МЗС платить незговірливим послам тією ж монетою. Це створює внутрішню напруженість, якої не було два десятиліття в ідеологічно монолітному відомстві. Ображені при розподілі бюджету і державної уваги дипломати в більшості своїй традиційно знаходили розраду в тому, що вони всіма силами відтягують Україну подалі від Росії. Леонід Кожара навряд чи заохочує таке сприйняття основоположної місії своїми підлеглими.
Усі ці проблеми в комплексі ведуть до того, що цьогоріч міжнародне становище України визначатиметься реалізованими через лобістів ініціативами Адміністрації Президента і Ради безпеки, а також рішеннями Генпрокуратури і судів більше, ніж роботою дипкорпусу. А вся зовнішня політика зведеться лише до боротьби за підписання Угоди про асоціацію з ЄС і знаходженню формули заспокоєння Росії без прямої загрози євроінтеграції.
