10 кроків назустріч авторитаризму

За три роки влада так закрутила гайки, що сьогодні в Україні ніхто, крім Президента, не може відчувати себе в безпеці.

Одним із найяскравіших прикладів цього стало позбавлення захисника Юлії Тимошенко Сергія Власенка депутатського мандата, пише Дмитро Качура, comments.ua. Такий стан речей у країні став можливим завдяки цілій низці послідовних кроків, зроблених владою протягом останніх трьох років. Кроків - назустріч авторитаризму...

Крок № 1. Органом, що юридично забезпечив початок згортання демократії в Україні, став Конституційний Суд. У квітні 2010 року КС ухвалив рішення про те, що коаліція може створюватися не тільки з парламентських фракцій, але й за участю окремих народних депутатів. Варто відзначити, що у вересні 2008 року цей судовий орган прийняв з аналогічного питання протилежне рішення, заявивши, що коаліцію можуть створити лише фракції, «кількість народних депутатів у яких становить більшість від конституційного складу Верховної Ради». Легітимізувавши участь «тушок» у створенні більшості, КС, по суті, перевів роботу ВР УІ скликання на ручне управління Банкової і спотворив волевиявлення виборців, які голосували за політичні сили, а не за окремих депутатів, готових у разі чого вдатися до політичної втечі.

Крок № 2. Трохи пізніше Конституційний Суд ухвалив ще одне епохальне рішення, скасувавши політреформу 2004 року. 1 жовтня 2010 року КС видав постанову про те, що зміни до Конституції в 2004 році були прийняті з порушенням процедури. А саме - документ був розглянутий і проголосований Верховною Радою без обов´язкового висновку Конституційного Суду. В результаті Віктор Янукович отримав президентські повноваження часів Леоніда Кучми.

У грудні 2010 року Венеціанська комісія оголосила свою думку, в якій назвала «вкрай незвичним» визнання поправок до Конституції такими, що суперечать їй, через шість років після їх прийняття. Як би там не було, це «вкрай незвичне» рішення КС дало Віктору Федоровичу всі можливості для одноосібного управління країною. Але всемогутній Президент, який має величезний простір для маневрів, звів усе політичне життя країни до однієї суцільної війни з опозицією.

Крок № 3. Відбулися кримінальні переслідування колишніх членів уряду Юлії Тимошенко. Деяким - екс-міністру економіки Богдану Данилишину і екс-главі Держказначейства Тетяні Слюз - вдалося залишити територію України до того, як до них добралися слідчі Генпрокуратури. Але решта - колишні міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, в.о. міністра оборони Валерій Іващенко, перший заступник голови НАК «Нафтогаз» Ігор Діденко, перший заступник міністра юстиції Євген Корнійчук, голова Митної служби Анатолій Макаренко та ін. - відчули всі «принади» Лук´янівського СІЗО. А особливо незговірливі після цього були відправлені у в´язницю. Як показали подальші події, жорстокий тиск на цих чиновників був прелюдією найрезонанснішого судового процесу за всю історію України.

Крок № 4. Ув’язнення Юлії Тимошенко в 2011 році повною мірою дало можливість відчути перехід країни в новий авторитарний період своєї історії. Показово, що, незважаючи на те, що «кіреєевський» судовий процес над Юлією Тимошенко викликав критичну реакцію в Європі, влада і не подумала відіграти ситуацію.

Крок № 5. Усі ці дії з боку влади навряд чи були б можливі без наявності ручної судової системи. Варто відзначити, що в цій сфері владі довелося зіткнутися з деякими труднощами. Зокрема, Головою Верховного Суду був соратник Юлії Тимошенко Василь Онопенко. Для того щоб позбавити опозицію останнього важеля впливу, в липні 2010 року була введена система спецсудів, а ВСУ позбавили левової частки повноважень. Змінилася і система призначення суддів. Потік служителів Феміди пішов через підконтрольну Банковій Вищу Раду юстиції, а також Вищу кваліфікаційну комісію суддів.

Крок № 6. Багато в чому нинішня система влади оформилася на місцевих виборах восени 2010 року. Після них в абсолютній більшості регіонів відбулося зрощення місцевої влади та Партії регіонів. Під ці вибори була введена зручна для влади змішана виборча система, яка дозволила пройти до рад різних рівнів послідовникам «виборчих навчань» екс-мера Києва Леоніда Черновецького. Після чого практично у всіх регіонах країни більшість в облрадах формувалося за участю партії влади.

Тоді ж влада показала: у разі потреби вона готова в потрібних регіонах взагалі вигнати опозицію. Так, наприклад, сталося на виборах Київської і Львівської облрад, коли через рейдерські захоплення обласних осередків ВО «Батьківщина» навіть не була представлена у виборчих перегонах.

Крок № 7. Ще однією дією, спрямованою на збереження влади, стала зміна Закону «Про вибори народних депутатів» і повернення до змішаної виборчої системи під парламентські вибори-2012. По суті, цими змінами влада знову пішла на свідоме спотворення результатів волевиявлення українських громадян. У разі збереження пропорційної системи Партія регіонів разом із Компартією отримали б приблизно 200 мандатів, а більшість була б в опозиції.

Крок № 8. У нинішньої влади також стала популярною технологія заморожування невигідних для себе виборів. Першого разу ця схема була використана в 2011 році, коли Чернівецька міськрада зняла Миколу Федорука з посади мера міста і стала керувати Чернівцями в ручному режимі. Схожа історія сталася в столиці, де минулого року Леонід Черновецький достроково подав у відставку, тим самим «підвісивши» дату виборів мера. Більше ніж три місяці не можуть визначитися з виборами мера Херсона після обрання народним депутатом міського голови міста Володимира Сальдо. Не проводить влада перевибори і по п´яти спірних округах, оскільки тим самим, по суті, віддасть мандати опозиційним кандидатам.

Крок № 9. Став звичним постійний тиск на бізнес. Протягом трьох років більшість українських бізнесменів відчули важку руку нинішньої влади. За час президентства Віктора Януковича контролюючі органи встигли влаштувати серйозні перевірки практично всім олігархам. У 2011 році «маски-шоу» були на підприємствах Костянтина Жеваго. Минулого року говорили про проблеми у Ріната Ахметова. Нинішня ситуація навколо Ігоря Коломойського також свідчить про те, що такі жорсткі дії стосовно бізнесу - це політика нинішньої влади.

На цьому тлі важко не помітити, як бізнес, що має відношення до сім´ї Президента, активно набирає вагу. Згадати хоча б про активи «Мако-холдингу», вартість яких офіційно перевалила за мільярд гривень, а неофіційно оцінюється на порядок дорожче.

Крок № 10. Останній крок влади, а саме позбавлення депутатського мандата Сергія Власенка, слід розглядати з точки зору продовження руху України в бік авторитаризму. Також це - спроба психологічно зломити депутатів, які тепер не зможуть ховатися за мандатом, як за кам´яною стіною.

Проте гра, що зав´язалася з позбавленням депутатських повноважень, поки що заводить ситуацію у ВР в глухий кут. Опозиції відступати вже особливо нікуди. Тут або розблокувати парламент і дозволити провладній більшості голосувати законопроекти пачками, або ж все-таки продовжувати блокувати трибуну. Очевидно, обраний другий варіант. У опозиції є свій резон: а раптом все-таки Віктор Янукович вирішить провести перезавантаження хронічно хворого парламенту? Тим більше що впевненість нинішньої влади в своїх силах, а також очевидній слабкості опозиції може зіграти з нею поганий жарт...

Перегляньте також

Це цікаво