На Рівненщині чоловік, задушивши вагітну жінку, покінчив життя самогубством
11:46
15.09.2009
«СВЄТА БІЛЯ КОНТОРИ ПІД МОСТОМ. ВСІМ ПОКА»
Ці слова, написані на аркуші паперу, стали для острозьких правоохоронців підказкою у розв’язанні страшної головоломки із двома «відомими». Хоча, ні… трьома. Адже за місяць-два та сама «Свєта», про котру йшлося у передсмертній записці 28-річного жителя села Почапки Острозького району Сергія, мала народити їх спільну дитиночку… У селі кажуть: вони кохали один одного. І переконані, що саме любов їх згубила. Але не та, плід якої Світлана носила під серцем, а любов до «зеленого змія».
37-річна Світлана повернулася під мамине крило після невдалого, на її думку, заміжжя. Жінка лишила у Славуті, що на Хмельниччині, і чоловіка, і рідного сина, який на той час уже ходив до школи. У Почапках вона вирішила розпочати все з нуля. Незабаром і новий коханий у неї з’явився, на дев’ять років молодший. Щоправда, рідні жінчиних смаків не розділяли. Їм той Сергій був, наче кістка в горлі.
– Вона з чоловіком не помирилася, то й прийшла до мене, – пригадує Світланина мати Марія Павлівна. – У мене вже років три жила. І десь той «паразит» причепився до неї. Я його гонила, бо ж знала, що він «бандюга». Як вечір, то боюся, і діти бояться. Адже він якось мене побив, вікна у хаті потрощив, двері вийняв, плота поламав… А Світлана виходить до нього, лишень сутеніє, і сидить з ним. Він ще як тверезий – то нічого, а як вип’є… а пив по-чорному. Донька була вагітна від нього. В жовтні-листопаді мала народжувати. Як Сергій ставився до цього, не знаю, та Свєта якось зізналася, що він їй погрожував, мовляв, вб’є та закопає її разом із дитиною…
У селі теж не всі вірили у щирість почуттів цієї пари. Надто старші люди, які, спостерігаючи за їх посиденьками-походеньками, лише хитали головами та жваво намагалися знайти відповідь (як це зазвичай ведеться) на риторичне питання: куди котиться цей світ?!
– То вони в Бога не вірують, – казала сусідка Ганна Тимофіївна. – Якби вірили, ходили б до церкви. Бог – це любов… Якби ж то вони одружилися, а то так ходили, аби ходить. А я в тому звинувачую матерів. Я сама родом з Мощаниці, то в нас там такого ніколи не було. Доки не поберуться, доти не сплять…
Та Світлані й Сергієві до таких розмов було байдуже. Зустрічалися далі. От і минулої п’ятниці, попри усі заборони матері, молодий кавалер її доньки знову з’явився на порозі оселі.
– В п’ятницю він прийшов, приніс пакет, – зауважує Марія Павлівна. – Не знаю, що там було, може, горілка. Забрав Світлану та пішли обоє до ставу. Відтоді я її більше не бачила… Траплялося й раніше, що донька на два дні зникала. Тому думала, що вона от-от повернеться. Лише в понеділок пішла в сільраду. Як з’ясувалося, Сергія теж знайти не можуть.
Власне, після того, як вранці до сільського голови Володимира Ткачука звернулися сестра й мати Світлани і розповіли, що вона зникла, пан Володимир відразу зателефонував до дільничного інспектора міліції Острозького МВ Олександра Коцюбайла з проханням розібратися. Буквально за годину у сільраді дізналися, що житель цього ж села Сергій, який перебував у близьких стосунках зі зниклою жінкою, наклав на себе руки… Молодика знайшли…у власному хліві. А за ним і Світлану…
– У чергову частину Острозького міського відділу внутрішніх справ надійшло повідомлення про те, що житель села Почапки Острозького району покінчив життя самогубством через повішання, – розповів начальник Острозького МВ УМВС України в Рівненській області Микола Бондарчук. – При виїзді слідчо-оперативної групи на місце події, а також при огляді прилеглої території громадськістю та дільничними у хліві, де повісився молодий чоловік, було знайдено записку зі словами: «Світлана біля контори під мостом. Всім пока». Бездиханне тіло жінки із переломом шелепи та саднами на спині, про яку йшлося, й справді виявили під мостом – у трубі, метрів за 100 від будинку вищезгаданого громадянина.
Згодом правоохоронці довідалися, що і 28-річний Сергій, і 37-річна Світлана зловживали спиртними напоями. Власне, чоловік перебував під адміністративним наглядом, адже раніше був двічі судимий за скоєння крадіжок. Він неодноразово притягувався до адмінвідповідальності, як і загибла, яка вела аморальний спосіб життя… Однак того дня для рідних вони обоє були лише дітьми, і кожна з сімей переживала свою трагедію…
Звістка про те, що Світлану знайшли, швидко розлетілася селом, і стривожена Марія Павлівна чимдуж кинулася до мосту.
– Як він її душив?! Щелепа аж хитається, крові калюжа, як він її бідну мучив… – довго потому плакала вона, заламуючи руки. Не так давно багатодітній матері (виховала шість доньок та двох синів-близнюків) уже довелося ховати свого сина, який звів рахунки з життям. І ось не стало доньки зі ще ненародженим онуком…
Оплакували покійного й у іншій багаточисельній родині. Окрім Сергія, у його матері було ще шестеро дітей. Його сестра Віта розповіла нашому кореспондентові, що тіло у хліві виявили її брати, які об 11 годині почали збиратися на рибалку. За словами дівчини, це для усієї сім’ї стало шоком.
– Як Сергій був тверезий, то й до нас ставився добре, допомагав, – каже Віта. – А Світлану він любив, щоправда, часто забороняв гуляти чи кудись ходити. Він гроші заробляв – працював у сусіда. Хоча про одруження й не говорив, та мав везти вагітну Свєту в Славуту, де вона прописана, аби стала на облік у лікаря. Наша мати не була проти цих стосунків. Казала: раз знайшов жінку – живи з нею, сім’ю створюй...
Як бачимо, цього Сергій зробити не зміг… Чому? Це ще належить з’ясувати правоохоронцям, котрі, за словами Миколи Бондарчука, наразі вирішують питання щодо порушення кримінальної справи за частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України, оскільки потерпіла була вагітною. Але остаточне рішення щодо кваліфікації злочину буде прийнято після проведення усіх необхідних досліджень та експертиз…
Але підозрюваний, найімовірніше, злякавшись осуду людського, сам вирішив постати перед судом Божим, залишивши по собі швидше «явку з каяттям», аніж прощальний лист із розкаянням. На даний час припущень з приводу того, що спонукало Сергія до такого жахливого вчинку, існує чимало. Є своя версія й у голови Почапківської сільської ради Володимира Ткачука.
– Сергій був непоганою людиною, ми з ним знаходили спільну мову, – каже очільник сільради. – Лише напідпитку він поводив себе неадекватно. Щодо іншої сторони, я її погано знаю, адже вона проживала в другому районі. Та наскільки мені відомо, у них іноді стосунки не надто добре складалися. І по-моєму, винною в тому всьому була… горілка.
Марина НОНКА,
Микола ЛЕКАЙ,
ВЗГ УМВС
